Під час Ренесансу, люди підготували льодовикову оцтову кислоту сухим дистиляції металу ацетат. У XVI столітті німецький алхімік Андреас Лібафус порівняв льодовикову оцтову кислоту, виробленій цим методом з кислотою, витягнутої з оцту. Через наявність води, природа оцтової кислоти змінилася так багато, що протягом століть, хіміки думали, що це два дуже різних речовин. До французького ХІМІК П'єр Аде довів, що основні складові двох речовин однакові.
У 1847, німецький вчений Адольф Вільям Герман Колбі синтезованих оцтової кислоти в перший раз з неорганічних сировини. Процес реакції полягає в наступному: по-перше, вуглецевий дисульфідний перетворюється на тетрахлорід вуглецю через хлорування, після чого гідроліз і хлорування піролізу тетрахлоретилену, тим самим виробляючи трихлорооцтову кислоту, і, нарешті, оцтову кислоту виробляють шляхом електролітичного зменшення.
У 1910, Велика частина льодовикової оцтової кислоти була витягнута з кам'яновугільної смоли, отриманої від ректоссного дерева. Процес спочатку лікує кам'яновугільну дьогтю з гідроксиром кальцію, а потім підкисла утворився ацетат кальцію з сірчаною кислотою для отримання оцтової кислоти. У 1911 році в Німеччині був побудований перший в світі промисловий завод з окислення ацетатальдегіду оцтової кислоти, а потім був розроблений метод виробництва оцтової кислоти методом окислення низьковуглецевої алканів.